Як привчити дитину спати окремо

 Досить часто батьки стикаються з тим, що дитина не хоче спати у власному ліжечку — хоч у своїй, хоч в батьківській кімнаті. Причини такої відмови можуть бути різними: страх залишитися наодинці, тривожність, висока потреба у постійній присутності мами поруч. Також дитина могла просто звикнути спати з батьками й тепер не розуміє, чому щось має мінятися. 

 

Разом з тим бажання батьків перевести малюка у своє ліжко цілком зрозуміле. Так вони краще висипаються й не бояться випадково вдарити чи придавити малечу уві сні. Тож як привчити дитину спати окремо, щоб вона погодилась на це без страху й образ? І коли саме доречно починати привчання до свого ліжка? У наших фахівців є дієві поради.  

Коли варто починати процес

Оскільки і діти, і ситуації в сім’ях різні, назвати точний вік неможливо. Проте є орієнтовні вікові рамки. Оптимальний період для переведення дитини в своє ліжко — від 1,5 до 3 років. Саме в цей час у неї розвивається бажання бути більш самостійною. 

Але загалом за сприятливих умов цей процес можна починати з 6 місяців. Особливо, якщо ви плануєте рано віддавати малюка в дитячий садок. 

 

Найпоширеніші страхи, які можуть виникати у дитини, коли вона починає спати окремо:

 

• Страх темряви — малюку може здаватися, що в темряві живуть якісь чудовиська. 
• Страх бути покинутим — “я залишуся сам / сама і батьки по мене не повернуться”.
• Дискомфорт від нового простору — якщо дитина звикла постійно перебувати разом з батьками, своя кімната може здаватися чимось чужим і некомфортним. 

 

Якщо ви помічаєте страхи, варто обговорювати їх, а не заперечувати. В стані тривоги привчання дитини до самостійного сну триватиме набагато довше, ніж в атмосфері довіри та прийняття. Оточіть малюка відчуттям безпеки і не показуйте роздратування, якщо ваші пояснення одразу не спрацьовують. Робіть акцент на тому, що дитина отримає свій простір, де зможе комфортно почуватися і вдень, і вночі. 

Підготовка до змін: створюємо комфортне середовище

Ось кілька порад, як організувати сон дитини окремо від батьків: 

• Оформлення кімнати

Оберіть теплі кольори для стін та текстилю, розмістіть в кімнаті зображення чи фігурки улюблених героїв, облаштуйте зручне ліжечко. Дитині має бути приємно зупиняти погляд на кожній деталі. 

• Вибір постільної білизни та декору

Зараз є великий вибір постільної білизни з персонажами мультфільмів чи зображенням тваринок — придбайте ту, яка сподобається малюку. Також на ліжко можна покласти плед з м’якенької, приємної на дотик тканини. Контакт з нею створить у дитини відчуття затишку. 

• Приємне нічне освітлення

Цікавий нічник з м’яким світлом допоможе забути про страх темноти та зробить засинання більш приємним. 

• Привчання до нового місця вдень

Починайте звикання до окремої кімнати вдень: грайтеся там з дитиною, розкладайте разом іграшки, читайте книжечки на ліжку, вкладайте там дитину на денний сон. 

 

Все це допоможе зробити перехід на нове місце природним, без страхів і протестів. 

Покроковий план: привчити дитину спати окремо

Якщо ви не знаєте, як відучити дитину спати з батьками, вам допоможе покроковий план: 

 

1. Почніть зі спільного засинання у дитячому ліжечку або в кімнаті. Говоріть з дитиною, розказуйте казку чи наспівуйте колискову, поки вона не засне.
2. Відходьте поступово, щодня скорочуючи час присутності біля ліжка.
3. Встановіть ритуали перед сном: умивання, піжама, казка, обійми, побажання «на добраніч». Повторюваність створюватиме відчуття передбачуваності і спокою.

 

В дитячому садочку також є подібні ритуали перед денним сном. Якщо дитина звикне до них вдома, то і адаптація до розпорядку дитсадка пройде легше. Адже в знайомий приємний досвід малюк крокує спокійно, без сліз і тривожності. 

Що робити, якщо дитина повертається вночі

В період привчанні до власного ліжка часто бувають ночі, коли дитина не хоче спати сама попри всі пояснення й вмовляння. Варто терпляче реагувати на такі моменти й не сварити малюка. Навіть дорослі не одразу засвоюють нові звички, дитині вони теж можуть даватися нелегко.

 

Як діяти: 

 

• Підтримайте сина чи доньку, якщо вони капризують чи бояться. 
• Повертайте в ліжко з любов’ю: обійміть, скажіть заспокійливі слова і покладіть назад.
• Будьте послідовними у своїх діях, слідкуйте, щоб вони не розходились з вашими словами, інакше дитина буде почуватися розгубленою.

 

Висновок: привчання до свого ліжечка повинно відбуватися м’яко, але цілеспрямовано. Послідовно й з любов’ю. Пам’ятайте, що кожна дитина має свій темп і не хвилюйтеся, якщо вашій нова звичка дається довше, ніж комусь іншому. Навіть якщо цей процес займе довгий час, його результат буде вартий зусиль: ви отримаєте комфортніший сон, а дитина стане більш самостійною.